XХIX обласний творчий конкурс авторської пісні та поезії серед студентів, працівників закладів професійної,фахової передвищої та вищої освіти

Боднар Христина «Війна»

учениця групи № 26

професії «Перукар (перукар- модельєр); візажист»

Війна міста не обирає.

Війна іде, війна вбиває.

Війна не спить, вона лютує,

Стріляє, нищить і грабує.

Війна тримає у полоні,

Вона вже тут, як на долоні.

Війна розпочинає битви,

Війна народжує молитви.

Війна нівечить школи, храми,

Війна лиша дітей без мами…

Війна палить пшеницю й просо,

Війна – це де голодні й босі.

Війна – не просто так,- це ж люди!

Війна – не Схід, вона повсюди.

Війна із кожним до загину.

Війна – де зараз Україна.

Боднар Христина «Мати дочекається його»

учениця групи № 26

професії «Перукар (перукар- модельєр); візажист»

Йому сьогодні подзвонила мама, а він в окопі мокрому сидів.

Тримав мобільний, обтирав руками і щиро так дзвінку тому радів.

Він так радів, що сльози враз зʼявились, про себе шепотів: «Іще жива!».

Вона із ним давно не говорила, звʼязку не було, а він так чекав.

Він відповів; ця посмішка крізь сльози у памʼяті закарбується навік:

«Все добре, рідна, минула вже загроза», - і жаль враз серце воїна обпік.

Він втратив друга у пекельнім бою, та матері про це він не сказав,

Як друг його там затулив собою, коли нещадний ворог лютував.

Недовго мати з сином говорила, він лиш просив: «Молися і чекай».

«Ти бережись,- вона його просила. Тебе чекаю, тільки повертай!».

Мицик Діана «Я так довго думала про тебе»

учениця групи № 35

професії «Пекар;кондитер»

Я так довго думала про тебе,

Під шум дощів, під спів вітрів.

І мріяла, щоб десь у небі

Твій погляд зорями світив.

Я йшла крізь дні і сірі хмари,

Щоб хоч на мить тебе знайти.

І серце, ніби ніжний дар,

Шепоче знов: «Будь і  — не йди».